Публікації
Комплекс принципів діагностики, лікування та профілактики захворювань, які передбачають дослідне і статистично достовірне доведення впливу чинника (наприклад, збудника — на виникнення, препарату — на лікування, методу профілактики — на уникнення захворювання) отримав назву доказової медицини. У сучасній медичній науці все ширше застосовують критерії доказової медицини, яка вимагає суворих доказів ефективності тих чи інших методів лікування, профілактики або діагностики шляхом методологічно коректно виконаних РСІ (рандомізованих контрольованих випробувань) — подвійних сліпих плацебо-контрольованих клінічних випробувань. Будь-які інші методи, які не отримали підтвердження ефективності в РСІ, відкидають як нерелевантні та неефективні, незалежно від їх уявної ефективності у відкритих дослідженнях, коли деякі учасники дослідження знають, який саме вплив отримує пацієнт. Оскільки ймовірність багатьох захворювань збільшується з віком, інтенсивно розвиваються ...
Новий час [ ред. | ред. код ] Зростання промислового виробництва привернуло увагу до вивчення професійних захворювань. На межі XVII—XVIII століть італійський лікар Бернардіно Рамацціні поклав початок вивченню промислової патології та гігієни праці . З розвитком медицини зародилися в різних країнах медичні навчальні заклади. У XVIII столітті в Російській імперії створили Академію наук ( 1724 рік) і Медичну колегію ( 1763 рік) — адміністративні центри в галузі медицини, а також відкрили кілька медичних шкіл. У 1773 році відкрили Медичний колегіум у Львові , який у 1784 році об'єднали з медичним факультетом Львівського університету , у 1787 році — Єлизаветградську медико-хірургічну школу . Одним з основних закладів, що комплектували слухачів медичних шкіл, була Київська академія , де наприкінці XVIII століття почали викладати медицину (в 1802 ...
